Головна Про нас Діяльність Лекторій Література Новини Зворотній звязок
Необхідність моральної та духовної освіти
Ми живемо в особливі часи. З одного боку, сучасна епоха несе нам нові перспективи і нове натхнення, а з іншого - кидає нам виклик. Справді, два роки тому наше покоління увійшло у нове десятиріччя, нове століття і нове тисячоліття. Коли ми оглядаємося на ті події, котрі залишило після себе 20-те століття, то можемо зробити два основні висновки. По - перше, це століття позначилося найбільшим стрибком у розвитку технології, засобів інформації та зв'язку. В той же час, у минулому столітті у кровопролитних війнах загинуло більше людей, аніж за всю попередню історію людства.
В той час, коли людство у технічному розвитку прямувало уперед семимильними кроками, усе більше зростав розрив між розвитком зовнішнім, тобто науково-технічним прогресом, та внутрішнім, моральним, розвитком людини.
Ми володіємо незнаними до цього часу можливостями побачити трансляцію подій, які відбуваються у цей час на іншому кінці світу. Ми можемо бути свідком того, як працює людина в відкритому космосі чи на орбітальній станції. Але ж усе це відбувається у світі, який далекий від досконалості. Якщо ми бажаємо його покращити, то маємо запитати себе, яким ми бажаємо бачити наш світ зараз і яким він має бути?
Ми збудували великі міста, ми розвинули технології, завдяки яким люди з Америки та України можуть зустрітися через 9 годин польоту. Однак багато проблем в нас залишаються невирішеними. Навіть найбільш благополучні та розвинуті країни світу стикаються із величезними проблемами суспільства.
Голівуд відомий у світі як місце, де живуть найбільш багаті, відомі та успішні люди, у котрих є усе те, про що звичайні люди можуть тільки мріяти. З іншого боку, найбільш нежиттєздатні та нездорові сім'ї живуть саме там.
Зовнішній розвиток людства повинен супроводжуватися духовним розвитком, свого роду, моральним відродженням, яке стає підґрунтям для розвитку людства. Г. Сковорода говорив: “Що може бути шкідливіше за людину, котра володіє знаннями найскладніших наук, але не має доброго серця?” Два інститути грають першочергову роль в цьому процесі. По - перше, це сім'я, де дитина закладає основи характеру своєї особистості, по - друге, школа та інші інститути виховання. Багато хто з вас працює у сфері виховання, і, як відомо, вчитель у школі бере на себе роль батьків по відношенню до своїх учнів.
Необхідно запитати себе ще раз, що є метою виховання, як сімейного виховання, так і викладання у школі.
По - перше, передати знання та культурні традиції. Ми хочемо навчити молодь розвивати свої здібності та збільшувати культурну спадщину. Природне бажання вчителя та батьків полягає у тому, щоб їхні учні або їхні діти досягли чогось великого, щоб їх поважали у суспільстві. Я думаю, що кожні батько та мати мріють про той день, коли їхня дитина стане відомою і що її буде поважати уся нація. Такі ж самі почуття відчуває вихователь по відношенню до своїх студентів, сподіваючись що вони досягнуть більших висот в тій чи іншій області знань.
У цілому, в освіті можна виділити дві основні цілі, які коротко можна сформулювати так: треба виростити наших дітей розумними, крім того виростити їх хорошими людьми. Нажаль, у більшості випадків акцент робиться на те, щоб діти були розумними а не хорошими. У цілому ми спостерігаємо, що процес виховання більш спрямований на те, щоб розвивати інтелектуальні здібності учня.
В наслідок такої політики виховання, ми бачимо як з'являється безліч проблем у тих країнах сучасного суспільства, де кілька десятків років практикувалася так звана система виховання, яке позбавлене цінностей. Найбільш яскравим прикладом наслідків застосування такої системи виховання є статеве виховання. Воно дає інформацію про сексуальні стосунки, часто непотрібну; інформацію, яка не несе ніякої моральної оцінки та не передбачає ніякої відповідальності між чоловіком та жінкою. В США проголошували, що таке виховання допоможе вирішити масу проблем стосовно статевого виховання, які стали наслідками неосвіченості. Результати виховання за такою програмою на протязі останніх тридцяти років стали приголомшуючими. Дослідження показали різке зростання сексуальної активності підлітків, у наслідок чого відповідно зросла кількість абортів, вагітності поза шлюбом та випадків зараження хворобами, які передаються статевим шляхом.
Фундація Моральної та Духовної Освіти представляє концепцію виховання на основі виховання особистості. Іншими словами, освіта має наголошувати на відповідальності особистості у стосунках між чоловіком та дружиною. Якщо розглядати усю освіту в цілому, то ми можемо дійти висновку, що її основою має стати саме моральне виховання. Інакше кажучи, вона має турбуватися про виховання цілісної особистості.
Коли ми говоримо про людину, то звичайно маємо на увазі два аспекти людської природи: те, що ми називаємо розумом чи душею - внутрішній аспект, та, фізичне тіло - зовнішній аспект. Кожна людина володіє цими двома аспектами, один з яких спрямований на реалізацію фундаментальних духовних цінностей істини, добра, краси, любові, а інший, в свою чергу, піклується про фізичний комфорт: їжу, житло та одяг, котрі безумовно необхідні нам для виживання. Освіта має надати молодому поколінню знання , які б дозволяли йому досягати успіху не тільки в матеріальній сфері. Також дуже важливо, щоб ці матеріальні блага були здобуті з використанням моралі та етики.
Скільки б не існувало у світі людей, усі вони поєднані одним загальним бажанням - прагнення до щастя. Чи є серед нас такі люди, котрі прокинулися сьогодні вранці і сказали собі: я докладу сьогодні усіх зусиль, щоб відчути себе самою нещасливою людиною на землі!"? Якщо ви голодні, то що для вас буде щастям? Добре поїсти. Але коли ви наповнили свій шлунок, чи відчуваєте ви, що досягли щастя? Звичайно ні, життя людини має набагато більший потенціал щастя, ніж просто повний шлунок і дах над головою.
На протязі усієї історії люди знаходилися у постійному духовному пошуку, намагаючись знайти як задовольнити свої духовні потреби. І часто зв'язок матеріального та духовного тлумачився невірно. Інколи значимість духовних цінностей підносили за рахунок ущемлення матеріальних потреб людства. В інших випадках матеріальні цінності ставили на перше місце, нехтуючи при цьому духовними проблемами.
Звичайно ж в будь які часи існували монахи, пустельники, котрі жили життям, повним самозречення, зараз не це мається на увазі. Ми говоримо про ті випадки, коли людина повністю не бере на себе абсолютно ніякої відповідальності за своє матеріальне благополуччя. Ми маємо знайти баланс між нашим внутрішнім пошуком та тим, яким чином ми намагаємося улаштувати зовнішній стан справ.
Такий стан відображений у всій історії людства, в науці, філософії та релігії. Філософія та релігія більше намагалися зрозуміти які невидимі сили ведуть та направляють життя людини, що є метою життя, чи існує ціль для життя та для історії. В чому полягає причина та природа людських конфліктів?
Релігія, наприклад, стверджує, що у історії існує чітка ціль, спрямована Творцем. Історичний матеріалізм бачив розвиток історії через розвиток конфліктів, які в кінці - кінців призводять до встановлення комуністичного суспільства. Тобто ми бачимо, що філософій існує стільки, скільки є людей на землі.
З іншого боку, наука йшла уперед по мірі того, як людина розуміла довколишній світ. Тому через науку людство багато дізналося про сутність матерії, взаємовідносини в галактиці, сонячній системі і т. ін. І у наслідок цього розвинулися технології, які покращили наше життя.
Часто релігія і наука перебували у стані війни одне із одним, намагаючись доказати неспроможність одне одного. У середні віки католицька церква Європи відкидала наукову концепцію про геліоцентричну побудову галактики, наполягаючи на тому, що навпаки, сонце обертається навколо землі. І, звичайно ж, існують протилежні приклади того, коли наука намагалася відкинути та дискредитувати значення релігії.
Ми думаємо, що однією з причин цих конфліктів було те, що було недостатньо знань етики. Ми вважаємо, що наука і релігія мають доповнювати одне одного.
Тому у процесі освіти ми постійно маємо піклуватися про те, як викладати моральні та етичні цінності. Така освіта включає в себе виховання цінностей сім'ї, розвиток характеру, викладання того, як стати громадянином чи моральною особистістю. Ми маємо дати молоді кращі академічні знання, фізичні навички та вміння.
Взаємозв'язок між освітою внутрішньою та зовнішньою дуже важливий і відображає взаємини між душею та тілом. Усі ви знаєте що відбувається коли із - за порушення у нервовій системі, сигнали, що генеруються мозком, не доходять до периферійної нервової системи. В такому випадку тіло перестає нормально функціонувати. Подібна ситуація виникає тоді, коли ми не даємо моральних знань, тоді у майбутньому з'являться проблеми. Ми маємо постійно давати моральну освіту нашим дітям у сім'ї та навчати моральним цінностям у школі. Не повинно бути ніякої невідповідності між тим, що вони чують у школі і тим, чому їх навчають вдома. Особливо це стає важливим у сучасному світі. Ми володіємо необхідним технічним потенціалом багатократно зруйнувати цю планету. І ви знаєте, що під час холодної війни над світом нависла така загроза взаємного ядерного знищення. Скільки тоді було переговорів, обговорень, накладалися різноманітні обмеження.
"Чим більшою є влада над матерією, тим більш необхідні духовні знання та спроможність використовувати цю владу заради добра, а не заради зла... Рівень нашого духовного розвиткв завжди був значно нижчий від того, який необхідний щоб справитись з тим об'ємом матеріальної влади, який ми маємо, і сьогодні рівень нашої моралі нижчий ніж у будь-які епохи"
Ці слова британського історика Альберта Тойнбі ясно формулюють ту дилему, з якою ми зіткнулися, коли з одного боку розбудовували світ високих технологій, але з іншого маємо недостатньо знань моралі та етики, щоб мудро використовувати цей потенціал. Багато людей стверджує, що наші проблеми буде розв'язано, якщо ми отримаємо великі фінансові внески, проведемо широкі обговорення, п'ятирічні плани і т.ін., але це не є вирішенням проблеми.
Хтось сказав, що серцевиною людських відносин є людське серце. Іншими словами, нам залишається визнати, що проблеми світового рівня є ніщо інше, а ніж відображення наших особистих проблем: ми не можемо бути у гармонії із собою і як наслідок цього розпадаються наші сім'ї. Нежиттєздатні сім'ї утворюють повне проблем суспільство, яке безпосередньо впливає на виникнення глобальних світових проблем.
Іноді найважче буває зрозуміти, що я не зможу вирішити проблеми своєї сім'ї доти, доки не змінюся сам. Те ж саме можна сказати про суспільство і світ. Тому, коли ми спостерігаємо ситуацію сучасного світу, то бачимо всю серйозність становища. Ми бачимо, що відбувається розпад людських відносин і починається він в сім'ї. В Україні процент розлучень складає 73% (2000 рік), а в деяких випадках і більше.
Ці дані шокують. В Америці вже встановилася давня і принизлива традиція великої кількості розлучених сімей. Це сама явна ознака розвалу суспільства. Коли починає руйнуватися основа, складова частина фундаменту суспільства, то це може призвести до самих жорстких наслідків.
Часто виникають сварки в сім’ї. Коли хтось веде мову про такі речі, звичайно люди починають казати, що в нас скрутне економічне становище, соціальна ситуація, маленька заробітна плата, недостатньо житлоплощі, і як тільки ми подолаємо цю економічну кризу, то все стане на свої місця і ситуація поміняється на краще. Подивимося на статистику розвинутих країн, на вершині свого процвітання. То були країни, які досягли найвищого рівня достатку і після цього зазнали занепаду.
Коли ви любите, то бажаєте бути ближче до того, кого любите чи якомога далі? Звичайно, ближче. Тоді що ж поганого у тому що квартири тісні? Вони зближують нас. Уявіть собі: якби ви жили у палаці, то могли б просто загубити одне одного у безлічі кімнат. Подумайте про ситуацію, що склалася в королівській сім’ї Великобританії. Усі її члени живуть у величезному палаці, але становище їхньої родини - гірше нікуди.
Тому, насправді - то проблема не в тому, що квартири маленькі, але в тому, що маленькі серця. Саме про них нам слід турбуватися. Ми, безумовно, не можемо не звертати уваги на усі зовнішні труднощі з якими стикається сім'я, але давайте просто шукати більш глибоке коріння проблеми.
І ще одна проблема, котра приводить до кризи сім'ї, це - статева розпущеність. Одна з причин цього явища полягає у тому, що взаємини між подружжям не є істинні, чоловік та дружина не відчувають порозуміння, тому вважають що мають право шукати задоволення на стороні.
Тому чоловік і дружина мають проявляти якнайбільше турботи одне до одного, приділяти одне одному увагу, щоб таких проблем не виникало. Крім того, одна з головних проблем сімей у всьому світі, котра також і в нашій країні стає усе серйознішою і серйознішою, це проблема наркотиків. І, звичайно, проблема алкоголізму в нашій країні була завжди головним болем багатьох керівників, яких турбував стан суспільства. Статистика повідомляє про те, що алкоголізм серед жінок зріс на 49%. Ми всі добре розуміємо, що жінки є останнім кордоном захисту сім'ї, і якщо вже жінки мають стільки проблем, то сім'я знаходиться у великій небезпеці. Запитайте себе, яке майбутнє чекає на нас, якщо зараз ми спостерігаємо такий поганий стан справ. Зростає статистика кількості вбивств. У більшості випадків вбивцями жінок були їхні знайомі люди, чоловіки, друзі та дуже часто ці злочини були пов'язані із зловживанням алкоголю.
Існують, безумовно, дуже серйозні проблеми сім'ї в нашій країні, і не тільки тут, а й на Заході та на Сході. І коли ми говоримо про проблеми наркоманії, наприклад, статистика вказує на те, що існують мільйони людей, потерпілих від наркотичної та тютюнової залежності. Збитки від цього зла не обмежуються статистичними даними. Наприклад, якщо чоловік вживає наркотики, то не тільки він один стає жертвою цієї залежності. В нього, напевне, є дружина, котра також страждає, маючи чоловіка - наркомана. Він також чийсь син і своєю поведінкою завдає болю своїм батькам. Його двоє чи троє дітей також страждають від тяги свого батька до наркотиків. Крім того, він не може повноцінно віддавати себе роботі і від того страждає ефективність його праці. А якщо він у стані наркотичного сп'яніння сяде за кермо та зіб'є перехожого, що був також батьком сім'ї, то тим самим прирече до страждань усіх членів сім'ї. Іншими словами, якщо статистика згадує 1 мільйон наркоманів, то в думках кожен з нас має помножити цю цифру на 5 як мінімум. Тоді ми будемо вже говорити про 5 мільйонів людей, які стали жертвами наркотиків або алкоголю. Тоді ми зможемо побачити реальні виміри проблеми. Розпрощатися із звичкою до вживання алкоголю дуже важко, а відійти від наркотичної залежності практично неможливо, тому що наркотики впливають на головний мозок. Звичайно ж, що таким людям потрібно допомагати, але потрібно докладати ще більше зусиль для того, щоб запобігти появі прив'язаності до наркотиків людей, для яких існує реальна загроза. Для них необхідно надавати виховання та настанови. Саме це питання є головним у роботі Фундації Моральної і Духовної освіти. Насамперед правильне моральне виховання ми вважаємо своєю головною метою. Якщо в сім'ї щось відбувається невірно, то діти, зростаючи, несуть із такої сім'ї до суспільства різні психологічні відхилення. Тому потрібно повернутися до побудови сім'ї, побудови істинних сімейних цінностей, починаючи з цінностей особистості, етики та моральності особистості, потім етики і моральності сім'ї, а тоді до етики і моральності суспільства
Якщо, наприклад, розглядати США, то виховання, позбавлене цінностей, зазнало там повної поразки, мало буквально руйнівні результати. Тому нам потрібно передивитися увесь виховний процес, аж до того рівня щоб встановити абсолютно інший стандарт стосунків у класі. Необхідно зрозуміти, на якій освіті потрібно робити наголос. У більшості країн освіта робила фокус на так званій методології освіти, яка включає розробку програм, практику, консультації та адміністрування. Однак, більше уваги необхідно приділяти сутності та змісту виховання, тобто тому, чого нам потрібно досягти у процесі виховання. У багатьох країнах нові університети, нові теорії освіти з'явилися завдяки тому, що їхні засновники відчували необхідність розвивати саме моральне виховання. Нажаль, у багатьох випадках ці первинні принципи, якими керувалися їхні засновники, із часом було втрачено. І тому, ми повинні не повертатися до минулого, тому що воно також не еталон, інакше ми би не відхилилися від такого зразка, але згадати головні цінності тих часів та застосувати їх відповідно до вимог сучасності.
Тому, Фундація Моральної та Духовної Освіти пропонує нову концепцію виховання, вірніше, ставить на меті більш детально роз'яснювати цілі освіти. Тому, перед усе нам необхідно досягти індивідуальної гармонії або виховання хорошого характеру. Крім того, ми маємо досягти соціальної гармонії, а потім гармонії з довколишнім світом. Для досягнення індивідуальної гармонії, на нашу думку, виховання серця має бути основоположним видом освіти. Основою виховання серця має стати виховання у молоді бажання і прагнення до цінностей переважаючих над фізичними бажаннями, іншими словами, совість має бути сильнішою за інстинкти. В. Сухомлинський сказав: "Багато лих мають своїми коренями те, що людину з дитинства не вчать керувати своїми бажаннями". Якщо людина не звикла контролювати свої фізичні бажання, то своєю поведінкою вона буде схожа на тварину. Саме тому ми підкреслюємо, що статеве виховання має базуватись тільки на вихованні особистості і тільки так.
Якщо ми навчаємо дітей техніці статевих стосунків, то це найчастіше стає основним предметом для викладання, а не любов, повага, вірність, відданість, чистота. Таким чином ми самі створюємо великі проблеми. Під час спілкування між вчителем та учнем, матір'ю та донькою, батьком та сином у процесі освіти головним виховним моментом є зовсім не слова. Якщо ми очікуємо довіри від наших дітей, то самі маємо виказувати свою доброзичливість та любов до них, того ж бажано дотримуватися у подружніх стосунках. Діти більше вчаться не зі слів вчителя а із спостережень за його вчинками. Іншими словами, учнів виховує більше сама особистість вчителя, а не предмет, який той викладає. Ми як вчителі, батьки, вихователі, керівники маємо стати відображенням того ідеалу, який би ми хотіли бачити у тих, кому ми викладаємо. Тому любов у сім'ї між дітьми та батьками має видимо практикуватись, має бути переживанням, щоб дитина перейняла її від своїх батьків.
Інша область виховання - виховання норм. Це виховання дуже тісно пов'язане із етикою та мораллю, яким ми навчаємося у сім'ї. В кожній сім'ї існують якісь зобов'язання, звички, звичаї, закони, котрі складають сімейну традицію. Дитина, яка зростає в сім'ї, наслідує цю традицію і чим більш моральною вона буде, тим краще для неї. Істинна етика у суспільстві може бути досягнута тільки тоді, коли існує істинна сім'я і норми взаємин в цій сім'ї розширені і розповсюджені на усе суспільство та світ. Іншими словами, моральні норми і етичні стандарти не є те, що може бути принесеним чимось з зовні. Звичайно ж, закони мають стримувати людську діяльність, але впровадження адміністративних мір не є довговічним вирішенням проблем суспільства. Справжні закони та обмеження мають виходити з серця людини, переходячи від особистості до суспільства і т.п. Тому самим важливим у вихованні молодих людей є навчити їх бути хорошими сім'янинами, чоловіком та дружиною, батьком та матір'ю. Але, спитайте себе, в якій країні приділяється багато часу цій, самій головній меті виховання. У більшості країн часу взагалі не виділяється. А якщо так буде продовжуватися, то ми ніколи не побудуємо благополучне суспільство тому що етичні норми, яких людина навчається у сім'ї, стають тими етичними нормами, які вона практикує у суспільстві. Іншими словами, особистість - це зернятко для родини, родина - це зерно для суспільства, а плоди, що були посіяні суспільством, ми збираємо у світі.
І, нарешті, остання форма освіти - виховання господарювання, яке дозволяє особистості стати професіоналом у тій чи іншій сфері, не тільки через технічне знання, але застосовувати свої знання для служіння людству. Не стільки використовувати свої знання тільки для власного збагачення, але застосувати свій потенціал заради особистості, нації, суспільства та світу. Тому вкрай важливо викладати молоді разом із академічними знаннями моральні цінності для того, щоб технічні знання були мудро використані.
Виховання господарювання має три аспекти, перший з яких - навчання академічним знанням, тобто несе інтелектуальну освіту, використання техніки та фізичні вміння та навички через фізичну освіту. Якщо людина володіє величезними знаннями, але при цьому його організм втратив свою працездатність, то ці знання втрачають усякий сенс, тому нам необхідно поєднати ці три аспекти.
Метою виховання серця є побудова справжнього характеру. Виховання норм ставить на меті виховання справжніх громадян. І виховання господарювання прагне виростити талановиту людину, яка зможе повністю реалізувати свої здібності в якійсь сфері діяльності. Результат, якого ми прагнемо - це суспільство серця. Коли жінка ввечері повертається додому наодинці, то вона, напевне відчуває деякий страх та дискомфорт, тому що жінки завжди були більш приступні до нападу. Не таким має бути наше суспільство, ми маємо відчувати себе вільними, тому що довіряємо одне одному, ми не будемо обмежувати права інших або зазіхати на їхню свободу. І суспільство серця - це суспільство турботи, де керівники насправді піклуються про своїх підлеглих, а підлеглі у свою чергу, проявляють турботу про вище начальство. І якщо цей процес починається із сім'ї, то сім'я потім втілюється в етичне суспільство. В. Сухомлинський говорив: "Сім’я - це джерело, водами якого живиться повновода річка нашої держави". Якщо ми надамо найкращу академічну освіту і технічні навички на засадах моральності та етики, то таке суспільство неминуче стане процвітаючим і швидко просуватиметься уперед у своєму розвитку.
Це короткий огляд того, яким на нашу думку має бути виховання - збалансоване всеохоплююче виховання, яке включає в собі виховання серця та виховання норм. Ця форма освіти була названа всеохоплюючою тому, що яку б культурну традицію ми б не наслідували, якої б національності ми б не були і яку б релігію не сповідали, існують цінності, єдині для усіх людей і яких треба навчати у школі. Ми вважаємо що в основі побудови особистості лежить така освіта, і вже на її фундаменті викладаються академічні знання, індивідуальна освіта. Ми вважаємо, що саме це є шляхом до процвітаючого суспільства.
Який стан справ ми маємо на сьогодні? Ми потерпаємо від незбалансованості нашого виховання. Сьогодні в системах освіти багатьох країн відсутня моральна основа. Нам необхідно відновити баланс в системі освіти, перевернути цю піраміду, надати їй вірне положення.
Наприкінці, ми подаємо звернення, яке написав директор однієї з шкіл США, коли до педагогічного колективу його школи приєднувався новий вчитель.
Заклик до вчителя:
Дорогий вчителю!
Я - людина, що була у концентраційному таборі.
Мої очі бачили те, чому ні одна людина не повинна бути свідком:
Газові камери, збудовані освіченими інженерами,
Дітей, отруєних вченими фізиками,
Немовлят, вбитих навченими медсестрами,
Жінок та дітей, спалених випускниками шкіл та університетів.
Саме тому я недовіряю освіті.
Я закликаю:
Допомагайте вашим учням ставати людьми.
Ваші зусилля мають ніколи не народжувати навчених монстрів,
Тренованих психопатів,
Освічених Айхманів.
Читання, письмо, арифметика важливі тільки якщо вони
Допомагають дітям ставати людяними.
Це підводить підсумок під лекцією. Якщо освітою ми не закладаємо морально-етичну основу, то ми породжуємо монстрів. В Америці починають розуміти значення такої освіти. Можливо зараз багато громадян України вважають, що їх країна переживає важкі часи, але в той же час це - час великих можливостей, час вибрати вірний напрямок у житті та запобігти багатьом трагедіям, які зараз переживають розвинені країни.